#БЕЗПЕКАВІНТЕРНЕТІ

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ

Як захистити дитину в цифровому середовищі?

              

          Онлайн-технології надають дітям та молодим особам численні можливості для спілкування, набуття нових навичок, творчості та участі у створенні кращого суспільства. Водночас вони можуть також принести із собою нові ризики, наприклад, ставлячи перед ними питання конфіденційності, наражаючи їх на такі небезпеки, як незаконний контент, домагання, кіберБулінг, неправомірне використання персональних даних, грумінг та навіть сексуальні зловживання щодо дітей.

      Ці рекомендації визначають цілісний підхід до реагування на будь-які потенційні загрози та шкоду, з якими можуть мати справу діти та молодь під час набуття цифрової грамотності. У них визнається той факт, що всі зацікавлені сторони відіграють свою роль в реалізації стратегії кібербезпеки, забезпеченні добробуту та захисту дітей, користуючись водночас можливостями, які може запропонувати Інтернет.

     Захист дітей – це спільна відповідальність, і всі відповідні зацікавлені сторони мають забезпечити стійке майбутнє для кожного. Щоб домогтися цього, директивні органи, представники приватного сектора, батьки, опікуни, освітяни та інші зацікавлені сторони мають забезпечити можливість дітям реалізувати свій потенціал – в цифровому середовищі та в реальному житті.

НА ЯКІ РИЗИКИ НАРАЖАЮТЬСЯ ДІТИ В МЕРЕЖІ

“Діти в цифровому середовищі”, є такі ризики для дітей:

·         перегляд незаконного або шкідливого контенту;

·         кібербулінг;

·         неправомірне використання персональних даних дітей, шерентінг;

·         розсіювання уваги, брак критичного мислення.

     Також не варто забувати про такий ризик, як сексуальні зловживання, формами якого є, наприклад, грумінг та секстинг.

     Грумінг – це умисна пропозиція про зустріч дитині до 18 років через інтернет задля вчинення сексуальних зловживань або виробництва матеріалів, що містять сцени сексуальних зловживань щодо дітей.

     Секстинг – це пересилання за допомогою мобільних телефонів повідомлень або знімків сексуального характеру.

     Перераховані ризики є реальною загрозою для безпеки дитини не лише в онлайн-середовищі, а й у реальному житті. Що ж робити, аби мінімізувати ризики для дітей у мережі та зробити онлайн-простір безпечнішим?

ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ ОНЛАЙН: КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

Педагогам важливо пам’ятати про два аспекти цифрової безпеки дітей.

     Перший аспект стосується шкільного середовища. До нього відносять наявність безпечної шкільної мережі, політику школи з онлайн-безпеки дітей. Така політика має бути розроблена в кожній школі, адже адміністрація збирає дані про дітей і відповідає за них.

     Другий аспект стосується постійної комунікації вчителів із дітьми про їхню поведінку в інтернет-середовищі. Якщо дитина стикається з проблемами або труднощами в інтернеті під час навчання, важливо, щоби вона не боялася розповісти про них учителю та знала, що може отримати допомогу в будь-якій ситуації.

      Особливо це актуально, коли навчання відбувається в дистанційному форматі, і діти набагато частіше використовують інтернет для навчання.

      Часом вважають, що лише вчителі інформаційних технологій мають турбуватися про безпеку дітей онлайн. Але це не так, адже інтернет використовують на різних уроках, і безпека в ньому має бути наскрізною. Вчителі, які хочуть, щоби як онлайн-, так і очний формати навчання для дітей були ефективними та безпечними з погляду використання технологій, мусять постійно підвищувати свої цифрові компетентності й бути прикладом для дітей, як доречно поводитися в цифровому середовищі.

 

7 порад для вчителів, як навчити учнів безпечної поведінки в інтернеті

Дотримуйтеся цих правил самі й розкажіть учням:

1.     Переконайтеся, що всі пристрої надійно захищені (паролями) і заблоковані тоді, коли ви ними не користуєтесь. Якщо вам потрібно вийти з класу, заблокуйте всі пристрої, які використовували, або завершіть сеанс роботи чи вийдіть з облікового запису. Встановіть на всіх пристроях ліцензійну антивірусну програму та стежте за тим, щоби вона регулярно оновлювалася.

2.     Встановіть правила в школі, де й коли можна користуватися мобільними пристроями. А також правила, що учнів можна фотографувати лише після отримання згоди батьків / опікунів / самих учнів на це. Ці правила мають бути закріплені в шкільній політиці щодо онлайн-безпеки. Така політика має встановлювати ще й порядок реагування на інциденти, пов’язані з безпекою дітей, зокрема, у цифровому середовищі. Так, у школі може бути призначений спеціальний координатор для обліку та реєстрації порушень та інцидентів, пов’язаних з онлайн-безпекою, задля формування цілісного уявлення про наявні в школі проблеми та тенденції, що вимагають уваги.

3.     Забезпечте фільтрацію й моніторинг даних, які передаються через шкільну мережу, встановивши необхідні програми. Допомогти їх встановити можуть інтернет-провайдери. Учні не повинні отримувати доступу до шкідливого або неприйнятного контенту через шкільну мережу. Такі системи фільтрації та контролю контенту допомагають звести до мінімуму передавання неприйнятного (наприклад, насильницького чи порнографічного) контенту в шкільній мережі. А системи фільтрації даних допомагають відстежувати, хто, що, коли й на якому пристрої завантажує. Такий механізм є одним зі способів запобігання кібербулінгу.

4.     Пам’ятайте, що ваші дії та слова в інтернеті можуть вплинути на вашу онлайн-репутацію, а також на репутацію навчального закладу. Ви як користувач/-ка інтернету залишаєте свій цифровий слід – адже різні сайти, соціальні мережі, платформи, відповідно до своїх політик, збирають дані про вашу онлайн-активність. Перевіряйте інформацію, яку поширюєте в соціальних мережах. Перед тим як опублікувати інформацію, подумайте, хто може її побачити. Розповідайте дітям про важливість онлайн-репутації та як правильно її формувати.

5.     Слідкуйте за своєю професійною комунікацією. Для будь-яких контактів між працівниками школи, учнями, батьками чи іншими зацікавленими сторонами завжди використовуйте шкільну електронну пошту замість особистої. У деяких випадках кодекс ділової етики, якщо він погоджений у школі, може передбачати заборону на контакти з учнями на платформах, які не мають стосунку до школи. Наприклад, у месенджерах чи соцмережах. Також рекомендується встановити в школі чіткі правила – як для працівників, так і для учнів – щодо проведення відеоконференцій чи занять у віддаленому режимі. Наприклад, правила, який вигляд має мати місце для проведення уроків, наявність фото профіля тощо.

6.     Сприяйте формуванню цифрових навичок та цифрової грамотності дітей. Говоріть із ними про це на уроках. Намагайтеся включити до навчальних планів аспекти цифрової грамотності. Проводьте заходи в школі про онлайн-безпеку дітей. Водночас, показуйте високий рівень власної цифрової компетентності. І не забувайте проводити регулярну перевірку всіх заходів у школі на дотримання онлайн-безпеки дітей та її можливого удосконалення.

7.     Навчайтеся нового та постійно покращуйте навички цифрової грамотності. Будьте в курсі того, які ризики на дітей можуть чекати в інтернеті, як діти проводять свій час у мережах. Це допоможе вам краще зрозуміти дітей та встановити з ними довірливі взаємини швидше й легше.

        Пам’ятайте, що інтернет – одночасно й ризик, і можливість для дітей. Тому педагогам варто робити все можливе, щоби зробити цифрове освітнє середовище максимально безпечним для дітей.