#ЛІЦЕЇСТАМ і БАТЬКАМ

 ЛІЦЕЇСТАМ  ТА БАТЬКАМ БУДЕ ЦІКАВО

Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни.*

*9 правил*

Попри жахливу війну в Україні, багато вчителів і далі проводять неформальні заняття та уроки, щоби відволікти дітей. Школи поволі повертаються до дистанційного навчання.

“Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі”, – каже Світлана Ройз.

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу.

Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”.

Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.

Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.

Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне.

До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це.

Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.

Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.

Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.

Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”.

Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це. (Із "Психологічна підтримка")

Мар'яна Кал

Чому наш мозок схильний вірити фейкам та як цьому протистояти?

Такий вже механізм людської психіки, що ми схильні вестися на неправдиву інформацію, особливо коли виснажені та маємо брак часу. Як не стати жертвами інформаційних атак?

Чому наш мозок схильний вірити фейкам?

Механізм виживання спонукає вірити негативу. Психіка людини настроєна орієнтуватися на все найгірше, це древній механізм, який був орієнтовний на виживання, проте з засиллям інформації він діє нам на шкоду;

Люди вірять у інформацію, що підтверджує їх світогляд. За цим принципом діє пропаганда. Ось чому так важко пробити інформаційну броню росіян.

Емоції запам'ятовуються найкраще. Коли ми читаємо фейкові новини, то спочатку активуються наші емоції, а лише потім інтелект і критика. Перше може сильно перешкоджати другому, таким чином навіть найбезглуздіші новини так чи інакше вдарять по нашій впевненості.

Вплив оточення. Людина за своєю природою емпатична, нам хочеться повірити новині від людей, яких ми знаємо;

Брак часу та виснаженність психіки. У період катастроф, коли наша психіка емоційно перенавантажена, ми з першого погляду просто не здатні відрізнити правду від неправди. У нас є буквально долі секунди, щоб спожити факт, а більшість людей узагалі не відкривають посилання, читаючи лише заголовок чи підпис до новини.

Зламати людей дезінформацією дуже дієва тактика ворогів, як ви можете цьому протистояти?

Читайте/дивіться тільки перевірені ресурси новин, бажано офіційні.

Переглядайте час від часу позитивні новини, нашій свідомості потрібне підкріплення;

Не вірте будь-якій інформації з російських джерел, згадайте коли такі люди говорили правду і розділіть на два;

Довіряйте лише офіційній інформації. Так, ваша тітка, колега, брат свата батька можуть бути мудрими людьми, але помилятися і дуже сильно.

Обмежте кількість та канали, з яких споживаєте інформацію. Якщо ви відчуваєте дискомфорт від інформації - дозуйте її, переглядайте новин тільки 3-4 рази на день;

Ставтесь критично до новин, перевіряйте їхню наявність в офіційних джерелах. Особливо якщо це інформація важлива для життя: гуманітарні коридори, евакуація та дії ворога - це може спасти вам життя;

У цілому пропрацьовуйте свою тривогу, наші ресурси не бездонні: медитуйте - це допоможе бути вам в фокусі та пам’ятайте про нашу емпатичність - діліться добрими та перевіреними новинами.

Наш спокій - це вклад в нашу перемогу, тил наших вояків. Пам'ятайте: ті, хто панікує, або навмисно вас хоче залякати або сподівається, що ви їх переконаєте у протилежному.

Як підтримували близьких?

Часто у стресовому стані, під час сильної втоми, людям важко приймати підтримку: вони просто не можуть до кінця усвідомити свій стан і потреби.

Найкраща підтримка це та, якої людина потребує саме зараз. Тому для початку варто просто запитати: як ти? Як я можу тебе зараз підтримати?

Треба бути готовим до відмови в різкій формі. Реагуємо спокійно й даємо людині видихнути.

Роздратування може бути маркером того, що людина вже не може толерувати емоції, які її переповнюють. Можна поділитися власним досвідом вивільнення негативних емоцій і запропонувати спробувати.

На вискому рівні стресу ми можемо забувати про їжу. Тому можна просто запитати, коли людина востаннє їла чи пила, коли спала.

У деяких ситуаціях надавати підтримку без потреби не варто. Можемо просто заважати. Інколи найкраща підтримка — це ваша власна безпека і здоров’я.

Добрі слова, слова любові, вдячність — це все також може підтримати в скрутну хвилину.

У стані стресу важко бути уважними до потреб дитини, тому намагайтеся максимально зберегти рівновагу, аби підтримати дитину.

Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують.

Позбудьтеся почуття провини. Ви зробили і робите далі все, що можете. Крапка.

Намагайтеся їсти та спати. Не намагайтеся нагодувати дитину. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.

Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися за допомогою – не соромно.

Говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте "Як ти?" здатне підтримати і вас, і того, кому ви телефонуєте.

Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.

Бережіть себе та своїх близьких.

Ми завжди важко переносимо невизначеність. Особливо, якщо вона повʼязана з небезпекою.

Скоротіть горизонт планування. В умовах невизначеності слід планувати свої дії на коротші проміжки — що робити протягом дня/години.

Створіть альтернативи. Придумайте кілька варіантів навіть для короткотермінових планів за принципом «якщо.., то…».

Обговорюйте рішення. Навіть в умовах планування на кілька годин, важливо, щоб усі рішення проговорювалися і зважувалися усі «за» та «проти».

Дотримуйтесь рутини. Щоденні буденні процедури, які допоможуть втримати відчуття стабільності. Прибирання, готування їжі, догляд за собою.

Спіть за будь-якої можливості. Коли здається, що заснути ви зможете — навіть кілька хвилин із заплющеними очима допоможуть вам відновитися і стабілізуватися.

Не картайте себе за помилки. Почуття провини не допоможуть прийняти кращі рішення, а лише заблокують мислення. Скажіть собі таке: "Я прийняв/ла найкраще рішення, на яке був/ла спроможний/на в тих умовах"

ПОРАДИ. ЯК ВБЕРЕГТИ СВІЙ ПСИХІЧНИЙ СТАН... 

    Коли є загроза війни, будь-яка психічно здорова людина починає відчувати тривогу і страх. При цьому надмірна тривожність може призвести до психічних розладів, тому необхідно уберегти себе від такого стану. Як впоратися з негативною інформацією? На одну негативну емоцію у вас повинно бути сім позитивних, – радять психологи. Але як цього досягти?

                         Тривога та переживання у відповідь на загрозу життю та здоров’ю – це нормальна фізіологічна реакція. Якщо людина абсолютно нічого не боїться, то це, скоріше, психічне порушення, наприклад депресія або апатія. Тому, звичайно, будь-які заяви, особливо від перших осіб, привертають увагу і створюють ситуацію психологічного напруження.
    Інформаційна атака, як стверджують психологи, є найбільш травматична в ситуації воєнної загрози. Оскільки масова паніка негативно впливає на адекватність реакцій людини, перша порада – необхідно припинити постійно шукати інформацію щодо дій агресора. Пам’ятайте, що від новин, від інформації можна постраждати більше, ніж від перебування безпосередньо в зоні терористичної атаки, війни тощо.
    Друга порада – плануйте майбутнє! Не «заморожуйте», принаймні у своїй голові, ніяких планів. Всі зараз зосереджені на новинах, де які танки, бази розміщення військ і так далі. Не варто акцентувати на цьому свою увагу.
    Третя порада – турбуйтеся про когось. Це насправді працює! Знайдіть об’єкт, про який ви будете турбуватися, і рівень вашої тривожності значно знизиться.
    Четверта порада – займіться активною роботою. Не сидіть на місці, не чекайте чогось. Продовжуйте жити, виконуючи прості побутові справи – це допоможе вашому тілу позбутися фізичної напруги, викликаної тривожністю.
    П’ята порада – відмовтесь від вживання алкоголю. Під час сп’яніння людина досить емоційно вразлива, і рівень тривоги лише посилюється. Якщо ви вже відчуваєте тривогу, з якою не можете самостійно впоратися, краще зверніться до спеціаліста (психолога, психотерапевта, психіатра), а не до психотропних речовин.
    Шоста порада – антистресова поведінка. Це насамперед сон 7-8 годин, здорове харчування та фізична активність. Такі базові речі допоможуть бути в гармонії зі своїм тілом та повернуть почуття захищеності.
    Сьома порада – переживайте неприємності лише по мірі їх надходження. Не потрібно додумувати, фантазувати, перебирати в голові різні варіанти розвитку події. Такі думки точно не слугуватимуть емоційній стабільності.
    Пам’ятайте, ми всі різні, але всі адаптивні. Слід правильно працювати над своїм емоційним станом в критичній ситуації, щоб жити далі і робити крок в майбутнє.
    Бережіть свій психічний стан та будьте здорові

All reactions:

13Лілія Бартова, Мар'яна Калмикова-Сенюк та ще 11

Виконання домашніх завдань – це серйозна праця волі, уваги, і дитина повинна через це пройти сама, хоча і за допомогою батьків.

Одна із головних турбот батьків – це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували глибокі й різноманітні знання, а також уміння та навички, необхідні для життя і для майбутнього фаху.

НА ЗАМІТКУ БАТЬКАМ:

Створіть окреме місце для навчання (окремий простір - «кокон», щоб дитина розуміла: саме в цьому місці вона налаштована на навчання).

Не перетворюйте виконання дитиною домашніх завдань на засіб катування чи покарання.

Формуйте позитивну мотивацію виконання домашнього завдання, його далекі перспективи.

Створіть з дітьми ігрове середовище. Озбройтеся «чарівною паличкою», торкайтеся нею дитини і говоріть: «Ти з усім впораєшся!».

Заохочуйте дитину за добре виконане домашнє завдання, радійте її успіхам і досягненням.

Допомагайте дитині у виконанні домашнього завдання тільки у надзвичайній ситуації. Батьки за дитину домашнє завдання не роблять!

Пам’ятайте про дотримання режиму дня! Здоровий сон і правильне харчування надважливі для дитини.

Формуйте в дитини культуру розумової праці, цікавтеся, яку додаткову літературу можна використати для якісного виконання домашніх завдань.

Любіть свою дитину такою, як вона є!!!

Поради батькам: Як вберегти дітей від коронавірусу

   Під час карантину батькам варто приділити увагу дітям щодо профілактики захворювання

Поради

- Тримайте дітей вдома, якщо вони захворіли (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов'язково зверніться до свого сімейного лікаря). Дітям потрібен відпочинок, щоб одужати. Без достатнього відпочинку вашій дитині може знадобитися більше часу, щоб відчути себе краще. Людям з ослабленою імунною системою часто потрібно ще більше часу, щоб відновитися.
- Хворих і здорових дітей треба тримати окремо. Треба уникати контакту із особами з проявами респіраторного захворювання, триматися на відстані не менше 1-2 м від хворих людей. Шукати варто й альтернативні способи участі дітей в зборах, наприклад дивитися їх по телевізору або в Інтернеті, щоб вони могли уникнути особистого контакту. Це особливо важливо для дітей з високим ризиком ускладнень грипу. Адже краплі, що містять віруси, можуть переміщатися не менше, ніж на 1-2 м, тому залишаючись на такій відстані від хворих людей, можна знизити ймовірність того, що ваша дитина захворіє.
- Навчити варто дітей завжди прикривати рот під час кашлю і чхання. Переконайтеся, що діти прикривають ніс і рот серветкою, коли вони кашляють або чхають. Попросіть їх викинути використану серветку і негайно вимити руки. Це допомагає запобігти поширенню вірусу грипу через повітря і на руках здорових людей.
- Треба навчити дітей правильно мити руки - ретельно і часто з милом і водою. Якщо мило і вода недоступні, дайте дезінфікуючий засіб для рук з вмістом спирту не менше 60% для очищення рук. А ще - важливо мити руки, перш ніж торкатися їх очей, носа або рота. Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися.
- Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаєтеся, такі як іграшки, столи, дверні ручки, поручні, клавіатури комп'ютера, телефони і іграшки.
- Поясніть дітям, що мило і вода при очищенні видаляє респіраторні віруси, включаючи SARS-CoV-2. Можна використовувати спиртовмісні та хлорвмісні дезинфікуючі засоби, дотримуючись інструкцій з використання дезинфікуючих засобів, на етикетці продукту. Точний термін виживання вірусу SARS-CoV-2 на сьогодні не відомий, проте очищення поверхонь і об'єктів, до яких часто торкаються, знижує кількість вірусів, які можуть поширюватися під час дотику до зараженої поверхні, а потім до ваших очей, носа або рота.
- Будьте готовими і поінформованими. Слідкуйте за епідемічною ситуацією із респіраторними захворюваннями, використовуючи офіційні джерела. Читайте та виконуйте рекомендації лікарів про заходи профілактики захворювань. Знання запобіжних заходів і способів отримання достовірної інформації допоможе скласти план захисту себе, своїх дітей та інших осіб.

 

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПІДЛІТКОВОГО СУЇЦИДУ

Підлітки часто відчувають, що кожна проблема у їх житті це "кінець світу" і "катастрофа", тому те, що може здаватись дорослому дрібничкою, здатне призвести до трагедії. До слова, за даними ВООЗ, щорічно накладають на себе руки понад 200 дітей і 1,5 тисяч підлітків у світі! Також, нажаль, багатьом підліткам ні з ким не розділити свої переживання, обговорити проблему та отримати підтримку. Дорослі можуть списати прояви негативізму і незвичну поведінку на підлітковий вік та не помітити серйозності психологічного стану. Давайте розглянемо основні мотиви суїцидальної поведінки серед підлітків:

• Переживання самотності, відчуженості, непотрібності;
• Недостатність батьківської любові, уваги, турботи;
• Переживання в особистому житті, нерозділене кохання, ревнощі;
• Втрата близьких, розлучення батьків;
• Незадоволеність собою, своєю зовнішністю;
• Переживання приниження, цькування, висміювання;
• Почуття провини, образи;
• Психологічне, сексуальне або фізичне насильство;
• Бажання помститися, покарати когось;
• Вживання алкоголю та наркотичних речовин;
• Психічні розлади: депресія, істероїдний розлад, психоз.

Рекомендації підліткам щодо уникнення конфліктів:

• 1. Не розмовляйте одразу з людиною, яка знаходиться в збудженому стані.
• 2. Перед тим, як сказати про якусь неприємність, подивіться на це очима опонента.
• 3. Не приховуйте свого доброго ставлення до людини, висловлюйте схвалення його вчинкам.
• 4. Змушуйте себе мовчати, коли вас залучають до дрібних сварок.
• 5. Навчайтеся поводити себе гідно, говорити спокійно, ввічливо, доброзичливо з оточуючими, поважайте гідність інших.
• 6. Якщо ви розумієте, що помиляєтеся в своїх думках, вчинках, визнайте це одразу.

Попередження проявів насилля у сім′ї та недопущення жорстокого поводження з дітьми

Шановні батьки!

Найчастіше насильство проявляється в сім'ї. Це реа­льна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи та насильство з боку однієї особи щодо ін­шої. Насильство в сім'ї дуже впливає на життя дітей і під­літків.

Щоб визначити ступінь насильницьких дій, досить з'ясу­вати такі випадки насильства:

Фізичне насильство: хтось дитину штовхає, завдає болю ляпасами, стусанами, ударами кулаків; жбурляє предмети, за­грожує зброєю або завдає ран; фізично перешкоджає при спро­бі вийти з дому; закриває ззовні дитину в помешканні; залишає одну в небезпечних місцях; відмовляється допомогти, коли ди­тина хвора; перешкоджає при спробі звернутися за медичною допомогою; не дає заснути вночі; відмовляється купувати про­дукти харчування та інші необхідні для дитини товари; псує її майно; загрожує заподіяти шкоду родичам або друзям.

Сексуальне насильство: поводяться з дитиною як з сек­суальним об'єктом; змушують роздягатися проти її волі; зму­шують вступати в статевий акт проти волі дитини, ґвалтують її; здійснюють статевий акт з особливою жорстокістю; змушують вступати у статевий акт після побоїв; змушують дивитися і/або повторювати порнографічні дії. За статистикою, одна тре­тина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках.

Емоційна образа: постійно дитину принижують, кричать на неї та/або кривдять (наприклад, говорять, що вона занадто товста, худа, дурна і т.д.); ігнорують почуття дитини; висмію­ють її переконання; забороняють виходити на вулицю, гратися з однолітками; маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду; кривдять її родичів і друзів або проганяють їх; критикують її, висміюють.

Економічне насилля: економічні утиски (не давати гро­шей, не купувати новий одяг, витрата грошей тільки на себе і т.д.).

 

                Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально - дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є по­штовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.

Отже, дитина потребує соціально-правового захисту.

Про соціальний захист дитини можна говорити у двох аспек­тах. У широкому розумінні соціальний захист передбачає гара­нтію основних прав, зафіксованих у Конвенції ООН про права дитини. У вузькому розумінні це означає створення умов для вільного розвитку духовних та фізичних сил дитини, пробу­дження її активності. Соціальна захищеність не має вікових рамок. Але чим менше дитина, тим більше вона потребує захисту!

Як же захистити дитину?

Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому пово­дженню з дітьми та насильству в сім'ї? Хто повинен зупинити цикл знущань?

Це можуть і повинні зробити матір та батько! Якщо крив­дником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.

 

Щоб зупинити цикл насильства, потрібно:

1. Володіти інформацією щодо проблеми насильства в сім'ї.

2. Зрозуміти та усвідомити, який стиль стосунків існує у Вашій родині.

3.Якщо наявні насильницькі стосунки - спробувати розірвати коло/цикл насильства та захистити своїх дітей і себе.

 

   Існує ряд спільних ознак, що характеризують пережи­вання та поведінку більшості таких дітей.

      Страхи. Діти з сімей, де практикується насильство, пере­живають відчуття страху. Цей страх може проявлятися різним чином: від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки.

   Зовнішні прояви поведінки. Мала дитина не може зна­ти, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскі­льки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у по­ведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків.

    Нездатність виразити почуття Спостеріга­ючи за практикою насильства в сім'ї, діти доходять висновку, що насильство - це спосіб, яким «дорослі» вирішують свої кон­флікти та наболілі проблеми. Оскільки ніхто не показав цим дітям, як слід говорити про їхні почуття/думки, вони часто не знають, що переживають або відчувають, і як можна виразити свої емоції та почуття у вербальній формі.

 

    Право дитини на захист від усіх форм насильства гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства», Кодексом України про адміністративні правопору­шення передбачено відповідальність за адміністративні пору­шення, що загрожують громадському порядку й громадській безпеці та які можуть бути вчинені в побутовій сфері. До учас­ників таких правопорушень застосовуються: ст. 173 КУпАП, ст. 182 КУпАП, ст. 180 та 184 КУпАП.

15 листопада 2001 року в Україні прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї».

7 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністратив­ні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильс­тва в сім'ї або невиконання захисного припису» (ст. 173.2 КУ­пАП).

 Права та обов'язки

Права	Обов'язки
Усі діти мають право на любов і турботу	Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли, щоб ставилися до нас
Усі діти рівні у своїх правах	Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитися так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини
Особлива турбота — дітям-інвалідам	Бути толерантним до таких людей. Поважати і допомагати їм
Усі діти мають право на повноцінне харчування	Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів
Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля	Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно було корисним і не заважало іншим
Усі діти мають право на освіту	Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватися самотужки; старанно виконувати домашні завдання
Особлива турбота — дітям, які перебувають у конфлікті із законом	Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатися не створювати ситуацій, що призводять до порушення закону
Діти мають право вільно висловлювати свої погляди	Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати власні думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні
Усі діти мають право на медичну допомогу	Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів
Усі діти мають право на вільне спілкування	Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету
Особлива турбота — дітям без сімей	3 повагою ставитися до людей, які дбають про нас
Жодну дитину не можна примусово залучати до праці	Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Обслуговувати себе самотужки
Усі діти мають право на інформацію	Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах
Жодну дитину не можна ображати або принижувати	Не ображати і не принижувати інших
Усі діти мають право на життя	Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки